Переяславська рада: кремлівський міф

Мабуть, немає в Україні людини, яка б не ніколи не чула про Переяславську раду. В часи більшовицької окупації України в школах учням вбивали в голову один єдиний меседж – Переяславська рада 1654 року стала результатом «віковічного прагнення українського народу до возз’єднання із російським братським народом». Та тепер, коли Україна нарешті здобула незалежність, можна з впевненістю сказати – московське трактування Переяславської ради є всього лиш імперським міфом, для виправдання кількасот річної окупації України.

Що зараз взагалі відомо про цю Переяславську раду? Переяславська рада — загальна військова рада, яку гетьман Богдан Хмельницький скликав у Переяславі 8 (18) січня 1654 року. Проте, оригінали угоди між козацькою державою та Московським царством було назавжди втрачено – історики ніколи не бачили, про що ж саме домовилися українці та московити.

Міфологія “Переяславської ради” йде від покоління до покоління і ніяк не може вмерти, хоча вже мала б. Про цей історичний апокриф абсолютно точно Віктор Горобець у «Дні» сказав, що це день, якого не було. На жаль, міфологема, яка була передусім витворена ще за часів Російської імперії, а потім нарощена відповідно пропагандивною риторикою за часів комуністичного режиму, до сьогодні не вивітрилася до кінця із суспільних настроїв.

Це викликано насамперед тим, що сама дата, так звана Переяславська рада, зазнала дуже серйозних деформувань.

Оскільки до сьогодні ніхто не бачив оригіналу цих угод і остаточно не визначено, яку процедуру затвердження їх було здійснено, говорити серйозно, що це було «добровільне возз’єднання», абсолютно немає підстав. Це була одна із форм військового союзу, якими характеризувалися на той час відносини багатьох європейських держав.

Україна на той час як козацька держава шукала шляхів убезпечення своїх прав, і союз із Московією був на той час для Богдана Хмельницького, можливо, варіантом такого політично-спекулятивного підходу до розв’язання проблем.

Ще в 1960-х наші історики робили перші кроки, щоб дати максимально наближену до істину оцінку тим подіям, і ми знаємо яких репресій вони зазнали: як-от Брайчевський, Апанович. Не кажучи вже про тих учених, які на той час були вилучені з наукового і культурного життя — Грушевського, Антоновича, Крип’якевича.

Тему Переяславської ради 1654 року станом на сьогодні висвітлено достатньо вичерпно. Особливо багато було зроблено в 2003-2004 рр., коли дослідники зуміли запобігти намірам тодішньої влади в Україні відзначити 350-річчя того, що сталося в Переяславі. Виходили ґрунтовні наукові праці, проводилися конференції, багато було представлено інформації для широкого загалу в ЗМІ.

Давно спростовано радянські міфи про те, що українці начебто тільки те й робили, що боролися за те, щоб позбутися власної незалежності заради «возз’єднання» з Московією. Богдан Хмельницький, який ще встиг із жахом побачити, що «возз’єднання» дуже швидко обертається поглинанням козацької держави, намагався якось вирватися з «братніх обіймів».

Налагоджував контакти і готував угоди з трансільванським князем, зі шведським королем — проте було пізно: цар уже не вважав, що Україна є суб’єктом міжнародного права. Про цей драматичний момент писав ще історик Д. Бантиш-Каменський у далекому 1822 році.

Саме тому, кремлівське трактування Переяславської ради як «возз’єднання українського та російського народів» є лише міфом. Московське царство повело себе тоді так, як вело впродовж всієї своєї історії – підло обдурило свого партнера та грубо порушило взяті на себе зобов’язання. Не дарма, перший канцлер Німецької імперії Отто фон Бісмарк казав: «Будь-які угоди з Росією не варті паперу, на якому вони були написані».

Джерела:

http://www.istpravda.com.ua/digest/2016/01/18/148866/

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%8F%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D1%80%D0%B0%D0%B4%D0%B0

 

Close
Натисніть Like і читайте важливі новини в Facebook:
error: Content is protected !!