Чому окупанти України бояться мови її народу?

На протязі ось уже чотирьох століть різні загарбники поневолювали Україну. При цьому всі вони свідомо, цілеспрямовано докладалися до знищення української мови, як передумови ліквідації української нації. Різними засобами вони витруювали в українцях національну історичну пам’ять, національну самоідентичність, аби в кінці поглинути українську націю. Поневолювачі добре розуміли, що без батьківської мови український народ не зможе об’єднатися й дати їм відсіч.

Нищення розпочалося вже в перші роки загарбання України Московським царством. Московський патріархат в 1680-му році заборонив усе українське письменство. У тому ж році на підкореній українській території були знищені церковні книги, надруковані українською мовою, а українцям було заборонено молитися своєю рідною мовою. Петро Перший в 1709 і 1720 роках видавав укази про заборону української мови. В 1740 році російська імператриця Анна Іванівна запровадила російську мову в діловодстві на території України.

Російська імператриця Катерина Друга, за походженням німкеня, у роки свого правління, видала наказ не допускати викладання в школах українською мовою. В 1862 році в Україну надійшов наказ із Петербургу про закриття недільних шкіл. Міністр внутрішніх справ Росії Валуєв в 1863 році видав указ, у якому було сказано: “никакого малороссийского языка не было, нет и быть не может”.

Таємний (Енський) указ царя Олександра Другого, виданий 1873-го року, заборонив ввозити з-за кордону українські книги та українські вистави. Рік 1888-й знаменитий указом ” Про заборону вживання в офіційних установах української мови та хрещення українськими іменами”. Сенат Російської імперії в 1908-му році видав указ про те, що освітня робота в Україні шкідлива й небезпечна для Росії. І, нарешті, в останні роки існування “в’язниці поневолених народів” було заборонено друкувати пресу українською мовою. Російські можновладці жорстоко карали тих, хто не виконував їхні накази щодо заборони української мови.

Більшовики, виконуючи наказ свого вожака Леніна, який сидів у Кремлі, загарбання України розпочали зі знищення носіїв української мови. На чолі з Муравйовим, у лютому 1918 року вони ввірвалися до Києва й розстріляли 5 тисяч осіб, які були в національному одязі та розмовляли українською мовою. Закріпивши свою окупаційну владу в Україні, більшовики розпочали здійснювати політику лінгвоциду проти українського народу і його мови.

В 30 ті роки був знищений цвіт української нації. Комуно-соціалістичні кати лишили життя Леся Курбаса, Миколу Куліша, Валерія Підмогильного, Марка Вороного, Михайла Косоріса та багато інших. Сотні патріотів України поневірялися й гинули в сталінських таборах.

У роки сталінського терору, одночасно з фізичним знищенням носіїв і захисників української мови, проводилось  її витіснення з усіх галузей суспільно-громадського життя з метою в перспективі перейти до російської одномовності. У наступні часи існування Радянського Союзу впроваджувалась програма прискореної русифікації.

І от сьогодні знову частина Україна окупована російською зграєю Путіна. Ця чергова трагедія української нації стала можливою, тому що багаторічне поневолення сприяло появі на українській землі нащадків Валуєва, проімперські налаштованих “інтернаціоналістів” та значного прошарку “нових хохлів – малоросів”.

Та українці, як і в попередні роки, об’єднуються. Якщо ми насправді вважаємо що українська культура, українська мова, українська нація має право на існування, то нам потрібно починати процес відродження української мови вже сьогодні. Не дамо новітнім окупантам на поталу свою рідну мову, про яку Тарас Шевченко сказав, що вона “Господа слово”!

 

Джерело

Close
Натисніть Like і читайте важливі новини в Facebook:
error: Content is protected !!